1. (геол., мінер.) Структурний тип силікатів, у якому атоми кремнію та алюмінію утворюють безперервний тривимірний каркас (решітку) зі спільними атомами кисню, а катіони розташовані у порожнинах цього каркасу; характерний для таких мінералів, як кварц, польові шпати, цеоліти.
тектосилікатний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |