таж

Тлумачення із “Словника української мови”* ТАЖ 1 , рідко Т А ЖЕ , част., підсил. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки ; адже ( див . адж е 1 1), тож . – Тату , – обізвався Василько тремтячим голосом , – таж то моя ялинка , ви її подарували мені ще тоді , як мене похвалив учитель ( Коцюб ., І, 1955, 78); – Андрію , таж ми і до завтрього не скінчимо . Чого ж ти не пхаєш [ плуга ] ? (Д. Бедзик, Студ. Води , 1959, 16); // Уживається для підсилення експресивності висловлюваної думки в сполученні з іншими частками . – Панове ! Таж-таки у світі правда єсть ! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 226). ТАЖ 2 , рідко Т А ЖЕ , спол . 1. Служить для поєднання речень , що виражають причиново-наслідкові відношення . – Дивись! А ти звідки знаєш гуцульські приговірки ? – Таже я завше між гуцулками , бабцю ! (Хотк., II, 1966, 13); Далека , небезпечна путь , – Гей , не вважай , матросе ! Таж хвилі приязно гудуть . Міцні , надійні троси (Рильський, І, 1960, 298). 2. Уживається для поєднання речень , одне з яких пояснює думку іншого ; адже ( див . адж е 2 ). – Як же ми його одіб’ємо? Таже його турки везтимуть , гей ! – налякався котигорошок ( Коцюб ., І, 1955, 384); – Ви думаєте , йому [ Леніну ] нема чого робити , у нього гібриди в голові ? Таж країна яка – півсвіту ! Революція ! Дихати йому ніколи ! Як же я [Мічурін] з’явлюсь до нього й відбиратиму дорогий час ? ( Довж ., І, 1958, 470).