1. Філософська категорія китайської культури, що позначає вищу, абсолютну межу буття, початкову цілісність, з якої виникають протилежні сили «інь» і «ян», а потім уся множинність речей; символічно зображується круглим монохромним або двочастковим (чорно-білим) знаком.
2. Китайська система оздоровчих вправ, гімнастики та бойового мистецтва, заснована на принципах руху енергії «ці», повільних плавних рухах і концентрації уваги; повна назва — тайцзицюань (тайчіцюань).