1. (історичне) Назва злодія, грабіжника, розбійника в давньоруських літописах та пам’ятках української писемності XI–XVII століть.
2. (переносне, книжне, заст.) Зрадник, ворог, прихований недоброзичливець; той, хто чинить зло таємно.
тати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |