таранча

[tɑrɑnt͡ʃɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Застаріла назва кримських татар, що вживалася в українській мові (переважно в історичних текстах або народній творчості).

  2. (У складі топоніма) Історична назва міста Білгород-Дністровський Одеської області, що походить від турецького “Аккерман” (біла фортеця) і через посередництво тюркських мов увійшло в українську як “Таранча” або “Тягиня”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. таранч, р. таранча, д. таранчеві, з. таранч, о. таранчем, м. таранчеві, к. таранчу

Більше записів