Таклід (від араб. تَقْلِيد — наслідування, традиція) — у суннітському ісламському праві (фікху) принцип обов’язкового наслідування авторитетного вченого-правознавця (мазгаба) та прийняття вже розроблених ним правових рішень, заборона самостійного тлумачення першоджерел (Корану та сунни) для тих, хто не має відповідної кваліфікації.
Таклід — у шиїтському ісламі (імамізмі) принцип наслідування рядовими віруючими (мукаллідами) живого найвищого релігійного авторитету — марджі ат-такліда або аятоли, який має право на самостійне прийняття правових рішень (іджтигад).