Позначка: вигук

1. Власна назва персонажа з українського фольклору, зокрема вертепної драми, що зображує комічну постать жвавого, меткого, часто лукавого селянина або міщанина, який завжди виходить сухим з води.

2. Уживається як вигук для позначення швидкої, різкої рухи, зазвичай зі зміщенням або падінням (наприклад, “дриґ у воду”).

1. Ввічливе привітання, яке вживається при зустрічі в першій половині дня (до обіду).

2. Формальне або офіційне звернення до аудиторії на початку виступу, листа тощо, незалежно від часу доби.

Ввічливе вітання, що вживається при зустрічі або зверненні ввечері.

Вигук, який вживається як вітання або побажання на ніч при прощанні ввечері або перед сном.

1. Вигук, що імітує звук різкого видиху повітря або звук, що виникає при швидкому русі повітряного потоку (наприклад, від вітру, дихання, працюючого вентилятора).

2. Уживається як власна назва (ім’я, прізвисько) або як частина термінології (наприклад, в назвах персонажів, продуктів, технічних пристроїв), що може вказувати на зв’язок із повітрям, дутим, вітром.

1. Вигук, що імітує короткий дзвінкий звук, який видають металеві предмети при ударі, падінні або коливанні (наприклад, дзвіночка, монети, склянки).

2. Власна назва персонажа з анімаційного серіалу «Смурфики» — жіночого смурфика, який з’являється в окремих епізодах.

1. Вигук, що імітує гавкіт маленького собаки, зокрема цуценяти.

2. Власна назва (кличка) собаки, зазвичай маленької породи.

1. Власна назва персонажа з українського фольклору, зокрема колядок, де Дзусь (або Дзюсь) — це часто ім’я веселого, жвавого, іноді пустотливого персонажа, який приносить радість і сміх.

2. Вигук, що імітує звук швидкого руху, свисту, легкого дотику або щипка, часто використовується в усній мові для експресивного позначення миттєвої дії («дзусь — і пролетів», «дзусь його за вухо»).

3. Розмовне позначення чогось дуже маленького, крихітного, незначного (за розміром або кількістю), іноді з відтінком зневаги або жарту («отой дзусь на тарілці»).

4. У певних регіонах — розмовне звертання або прізвисько до дитини, звичайно маленької або жвавої.

1. Вигук, що імітує різкий, рвучкий звук, який видає струна музичного інструменту (найчастіше бас-гітари) при щипковому ударі пальцем або медіатором.

2. Власна назва (термін) для характерного прийому гри на бас-гітарі (слеп, т.зв. “слэп”), коли струну різко відтягують і відпускають, через що вона ударяється об лади, створюючи різкий перкусійний звук, що позначається саме цим вигуком.