Позначка: прикметник

1. (у геохімії) що має властивість накопичуватися в атмосфері або легко переходити в газоподібний стан; такий, що належить до групи елементів, які утворюють леткі сполуки й концентруються в атмосфері планети.

2. (у біології, мікробіології) що живе, росте або розвивається в атмосферному повітрі; повітряний (про мікроорганізми).

1. (муз.) Позбавлений тональності, тобто такий, що не має чітко вираженої центральної тоніки (основного тону) та функціональних зв’язків між звуками; організований за іншими, ніж у тональній музиці, принципами.

2. (перен.) Позбавлений внутрішньої гармонії, єдності, цілісності; дисгармонійний, розладний.

1. (у медицині) що стосується атонії, характеризується атонією; такий, що має ослаблений тонус, знижену напругу (про органи, тканини тощо).

2. (у лінгвістиці) що не має наголосу; ненаголошений.

1. (у медицині) Пов’язаний з атопією — спадковою схильністю до алергічних реакцій, що виникають при контакті з певними речовинами (алергенами) навколишнього середовища та виражаються в таких захворюваннях, як атопічний дерматит, бронхіальна астма, алергічний риніт тощо.

2. (у біології, рідше) Той, що характеризується незвичайним або нетиповим розташуванням; відхилений від нормального положення.

1. Стосовний до атабасків (атапасків) — групи індіанських народів Північної Америки, або до їхніх мов.

2. Стосовний до озера Атабаска в Канаді або однойменної річки, що витікає з цього озера.

3. Стосовний до географічного регіону Атабаска (наприклад, плато, низовина) в Канаді.

1. (у медицині) Пов’язаний з атаксією, що стосується порушення координації рухів; властивий атаксії.

2. (у лінгвістиці) Такий, що не має чітко виражених синтаксичних зв’язків між компонентами; безсистемний, неорганізований (про мовлення або текст).

1. (У медицині) Який стосується атаксії — порушення координації рухів, що виникає при ураженні нервової системи.

2. (У геології) Про структуру гірських порід: такий, що утворений безладно розташованими кристалами або зернами мінералів, які не мають чіткої орієнтації.

1. (у геології) такий, що не пов’язаний із тектонічними процесами або рухами земної кори; що має нетектонічне походження.

2. (у геології) такий, що не має чіткої внутрішньої будови або закономірного розташування складових частин (про гірські породи, рудні тіла тощо).

1. (мед.) Пов’язаний з ателектазом, що стосується ателектазу; властивий ателектазу.

2. (мед.) Який знаходиться в стані ателектазу; що є ателектазом.

1. (у ботаніці) що стосується ателоміції — особливого типу росту рослин, при якому верхівкова клітина або клітини меристеми залишаються активними протягом усього життя пагона, забезпечуючи його необмежене подовження.

2. (у ботаніці) що має ознаки ателоміції; такий, що росте шляхом ателоміції (на противаху симподіальному росту).