Позначка: прикметник

1. Який здійснює обертання по колу або кругову траєкторію; такий, що обертається навколо своєї осі або центральної точки.

2. (У техніці) Стосовний до механізму або пристрою, робота якого заснована на обертальному русі частин по колу (наприклад, кругообертальний друкарський верстат).

1. Який рухається по колу або обертається навколо своєї осі; круговий, обертовий (заст. або спец.).

2. У фразеологізмі: “кругойдучий стіл” — засідання, дискусія, конференція тощо, учасники якого обговорюють питання, послідовно переходячи від однієї групи (стола) до іншої.

1. Який має форму кола або рухається по колу; розташований по колу.

2. Пов’язаний з рухом по замкненій траєкторії, що повертається у вихідну точку (наприклад, про круговий процес).

3. У складі термінів та власних назв: такий, що здійснює об’їзд або обхід чогось (наприклад, круговий рух транспорту, Круговий трамвай).

4. У логіці та мовленні: такий, що містить у собі логічну помилку, коли тезу доводять через аргумент, який сам потребує підтвердження цією тезою (круговий доказ, кругове визначення).

1. Дуже круглий, ідеально круглий; повністю круглий.

2. (переносно) Про повну, цілу кількість (часто про грошову суму без дрібних частин).

1. Який має округлу, закруглену форму; трохи круглий, округлий.

2. У математиці, техніці та інших галузях: такий, що має властивість круга або кулі; пов’язаний із круглими об’єктами або обчисленнями.

1. Який має форму, близьку до кола або кулі; округлий, закруглений.

2. (переносно) Про людину: повний, огрядний.

1. Який має округлу, але не ідеально круглу форму; трохи круглий.

2. Про людину: з повною, округлою фігурою.

1. (Про народ, етнічну групу) Такий, що розмовляє однією з мов, що належать до так званої круглоязикової (циркумполярної) групи палеоазійських мов, зокрема нівхською.

2. (Про мову) Який належить до зазначеної групи палеоазійських мов.

Який має круглу щілину або отвір (у техніці, промисловості).

Який має круглі, повні щоки.