1. (дієприкметник теперішнього часу від дієслова *лисніти*) такий, що блищить, сяє, випромінює яскраве світло; блискучий, сяючий.
2. (переносне значення) такий, що вражає своєю розкішшю, пишністю, чудовим виглядом; блискучий, пишний.
Словник Української Мови
1. (дієприкметник теперішнього часу від дієслова *лисніти*) такий, що блищить, сяє, випромінює яскраве світло; блискучий, сяючий.
2. (переносне значення) такий, що вражає своєю розкішшю, пишністю, чудовим виглядом; блискучий, пишний.
1. (дієслово) Різко та швидко рухнути, впасти з висоти, з силою вдаритися об щось; гепнути.
2. (дієслово) Швидко побігти, кинутися кудись; ляснути.
3. (дієслово, розм.) Сильно вдарити когось або щось; ляпнути, ляснути.
4. (дієслово, розм.) Швидко випити (спиртне); ковтнути.
1. (від лат. liquor — рідина) Міцний алкогольний напій, солодкий на смак, з високим вмістом цукру, що виготовляється шляхом настоювання на різних травах, прянощах, фруктах, ягодах або горіхах з подальшим додаванням сиропу та спирту.
2. (у промисловості) Концентрований розчин або есенція, що використовується у харчовому виробництві (наприклад, для ароматизації кондитерських виробів) або в технічних цілях.
Лікерія — власна назва роду рослин (Liquiria) родини бобових, до якого належить солодка конюшина (Liquiria prostrata), поширена в Євразії.
Лікерія — застаріла назва солодки (Glycyrrhiza), роду багаторічних трав’янистих рослин родини бобових, корінь якої використовується в медицині та харчовій промисловості.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Берегівської міської громади Берегівського району Закарпатської області.
Линьов — українське прізвище.
Особа, яка систематично або в конкретній ситуації говорить неправду, обманює; брехун.
Той, хто схильний до брехні, має таку рису характеру; брехун (узагальнена характеристика).
1. Який містить неправду, обман; брехливий, нещирий.
2. Який не відповідає дійсності, істині; фальшивий, удаваний.
3. Схильний до брехні, обману; нечесний.
1. Застаріла назва столового приладу для набирання рідкої їжі, те саме, що сучасна “ложка”.
2. (у спеціальному контексті) Невелика ложечка, часто з довгою ручкою, призначена для конкретних цілей (наприклад, для розливу ліків, дозування чаю, кави тощо).
3. (переносне значення, рідко) Те, що має форму, вигляд або призначення, подібне до ложки.
1. (морський термін) Вузька смуга узбережжя, яка затоплюється водою під час припливу та звільняється від неї під час відпливу; осушка.
2. (рідко) Те саме, що лизун — гладка, слизька поверхня льоду або снігу.