Словник Української
Леонія — власна назва жіночого імені, що походить від латинського кореня (leo — лев) і має значення “левова”, “смілива як левиця”.
Леонія — історична назва адміністративної одиниці (провінції) на острові Сицилія (Італія) в період арабського панування (IX–XI ст.).
Леонія — рідкісна власна назва географічних об’єктів (наприклад, невеликих населених пунктів) у різних країнах, зокрема в Італії та США.
Леонович — українське прізвище, утворене від імені Леон (Леонтій).
Леонович — по батькові (патронім) від імені Леон (Леонтій), аналогічне до “Леонтійович”.
Леонович — традиційна назва для позначення представників української шляхетської (козацько-старшинської) родини Леоновичів, яка походить з Чернігівщини та відома з XVI століття.
1. Жіноче особове ім’я, що походить від грецького імені Елеонора (дав.-гр. Ἐλεονόρα) зі значенням «співчуття», «милосердя»; рідше — варіант імені Леоніда.
2. Назва роду птахів родини славкових (Leiothrix), поширеного в Азії; інша назва — лео́трикс.
3. У літературі та мистецтві — втілення жіночого ідеалу, символ вірності та відданості, що походить від образу коханої з однойменної балади Готфріда Августа Бюргера «Леонора» (1773).
1. (у давньогрецькій міфології) ім’я одного з аргонавтів, сина Посейдона та Евриноми, брата Пеліаса та Нелея.
2. (у давньогрецькій міфології) ім’я одного з кентаврів.
3. (у давньогрецькій міфології) ім’я одного з воїнів, яких Афіна перетворила на каміння за спробу викрасти її статую разом з Троїллом.
4. (історія) ім’я візантійського узурпатора, який проголосив себе імператором у 484–488 роках нашої ери.
Леонтина — жіноче особове ім’я латинського походження (від лат. leo — «лев»), що вживається переважно в католицьких країнах; український відповідник — Леонтина.
Леонтина — рідкісна прізвиськова назва різновиду садової суниці з великими плодами.
По батькові жіночої статі, утворене від чоловічого імені Леонтій (варіант — Леонт), аналогічне до патронімів “Іванівна”, “Петрівна”.
1. (вживається як присудок) Дуже велика кількість кого-, чого-небудь; сила-силенна, сила-сила, сила.
2. (у складі сполучень) Дуже багато кого-, чого-небудь; сила-силенна, сила-сила, сила (наприклад: леле народу, леле грошей).
3. (розм.) Дуже багато, у великій кількості (про щось незліченне, безліч); сила-силенна.
1. (у фольклорі) повторювана частина приспіву, що використовується в народних піснях, зокрема колядках та щедрівках, для створення ліричного настрою, ритму або як замінник смислових слів.
2. (у розмовній мові) вигук, що виражає жаль, співчуття, здивування або інші сильні емоції, часто з відтінком пестливості або іронії.
Ле Лерен (фр. Le Lérin) — власна назва двох островів у Середземному морі біля узбережжя Канн (Франція): Сент-Маргерит та Сент-Онора, які разом утворюють архіпелаг Лерінські острови.
Ле Лерен — власна назва французького апелясьйону (контрольованого за походженням найменування) для вин, вироблених на території комуни Мандельє-ла-Напуль, частина якої розташована на острові Сент-Маргерит (архіпелаг Лерінські острови).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лелека” — птаха родини лелекових (Ciconia).
2. (у фольклорі, звертанні) Ласкаве прізвисько або звертання до дитини, коханої людини, часто з відтінком ніжності та опіки.
3. (діал.) Вживається як вигук “леле”, що виражає жаль, здивування або співчуття.