Скорочене позначення слова “бібліотека”, що використовується переважно в офіційних документах, каталогах, бібліографічних описів, на вивісках або в схематичних записах.
Позначка: інше
-
б’єрнсон
Б’єрнсон — прізвище норвезького походження, найвідомішим носієм якого є Б’єрнстьєрне Б’єрнсон (1832–1910), норвезький письменник, поет, драматург і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури (1903).
Б’єрнсон — у переносному значенні може вживатися як символ норвезької літератури та культури доби національного відродження (наприклад, “норвезький Б’єрнсон”).
-
б’єнале
1. Міжнародна художня виставка, що відбувається регулярно раз на два роки.
2. Будь-який культурний захід (фестиваль, конкурс, огляд тощо), що проводиться з такою ж періодичністю — кожні два роки.
-
б’юкенен
1. Прізвище шотландського походження, зокрема відоме завдяки Джеймсу Б’юкенену (1791–1868) — 15-му президенту США (1857–1861).
2. Назва різних географічних об’єктів, населених пунктів та установ у США та інших країнах, названих на честь Джеймса Б’юкенена або інших носіїв прізвища (наприклад, місто Б’юкенен у штаті Мічиган, округ Б’юкенен у штаті Айова).
3. В історичному контексті — назва політичного курсу або періоду, пов’язаного з діяльністю Джеймса Б’юкенена, який характеризувався спробами залагодження міжсекційних конфліктів у США напередодні Громадянської війни.
-
б
1. Друга літера українського алфавіту, що позначає губно-губний дзвінкий проривний приголосний звук [б]; використовується також як літерне позначення порядкового номера другого за рахунком однорідного предмета, явища, розділу тощо.
2. У музиці: позначення ноти “сі-бемоль”.
3. У математиці та фізиці: умовне позначення (символ) певної величини, змінної, константи (наприклад, у формулах).
-
агапій
1. Чоловіче ім’я грецького походження, що вживається в українській мові.
2. У християнській традиції — святий, мученик, шанований у православ’ї та католицизмі (наприклад, святий Агапій Римський, Агапій Печерський).
3. (історичне) Назва одного з видів давньохристиянських богослужбових зібрань-вечерь, що супроводжувалися спільним трапезуванням на знак любові та братерської єдності (від грец. agape — любов).
-
агапіт
1. (в історії християнства) один з ранніх християнських святих, мучеників або преподобних, що носив це ім’я (найвідоміший — святий Агапіт I, папа римський у VI ст.).
2. (в Україні, іст.) монах-чернець Києво-Печерської лаври, лікар-безкорисливець, який безоплатно лікував бідних (преподобний Агапіт Печерський, XI–XII ст., укладений у Києві).
3. (перен., книжн.) людина, наділена великою самовідданою любов’ю до ближніх, готовністю до самопожертви; безкорисливий благодійник.
-
агапія
1. У ранньому християнстві — братня вечеря, спільна трапеза, яка супроводжувала богослужіння та символізувала любов і єдність віруючих.
2. У переносному значенні — побратимська, жертовна, безкорислива любов до ближнього, що протиставляється еросу (чуттєвій любові) та філії (дружній прихильності).
-
агапон
Агапон — чоловіче ім’я давньогрецького походження (грец. Αγάπων), що означає “любов” або “коханий”.
Агапон — персонаж давньогрецької комедії, відомий драматург, сучасник Арістофана (V ст. до н.е.).
Агапон — святий ранньохристиянської церкви, Папа Римський (понтифікат: 678–681 рр.), шанується в католицькій та православній традиціях.
-
агафоник
Агафоник — чоловіче ім’я грецького походження (від грец. Ἀγαθόνικος — «той, що має добру перемогу»), яке вживається переважно в релігійному (православному) контексті, зокрема стосовно ранньохристиянських святих.
Агафоник — у православній агіографії: ім’я декількох святих, найвідомішим з яких є мученик Агафоник Нікомедійський (III–IV ст.), що загинув за віру за часів імператора Максиміана.