drevosliv.com

Словник Української

Позначка: інше

  • гайсин

    1. Місто в Україні, адміністративний центр Гайсинського району Вінницької області, розташоване на річці Соб.

    2. Річка в Україні, права притока Собу, що протікає територією Вінницької області.

  • еквадор

    1. Держава на північному заході Південної Америки, що лежить по обидва боки екватора, офіційна назва — Республіка Еквадор.

    2. Річка в Південній Америці, притока річки Амазонки, що протікає територією держави Еквадор.

  • гайморів

    1. Прикметник, що стосується верхньощелепної (верхньощелепової) пазухи людини або тварини, названої на честь англійського анатома Натаніеля Гаймора (лат. sinus maxillaris — верхньощелепна пазуха).

    2. У складі анатомічних та медичних термінів: що належить до верхньощелепної пазухи, пов’язаний з нею (наприклад, гайморова пазуха, гайморіт — запалення слизової оболонки цієї пазухи).

  • гайморова

    1. Прикметник, що вказує на належність до британського хірурга та анатома Натаніела Гаймора (англ. Nathaniel Highmore), який описав верхньощелепну (гайморову) пазуху.

    2. У складі анатомічного терміна “гайморова пазуха” (синонім: верхньощелепна пазуха) — парна порожнина в товщі тіла верхньощелепної кістки, одна з приносових пазух.

  • ейчери

    1. (англ. H, h) Назва латинської літери H, h, яка в українській абетці відповідає літері «аш».

    2. (англ. H, від hydrogen) У хімії — символ для позначення елемента гідрогену (водню).

    3. (англ. h, від hour) Позначення години як одиниці вимірювання часу.

  • гай-гай

    1. Власна назва української народної пісні ліричного, часто жалібного характеру, а також мелодія до неї.

    2. Назва народної музичної форми та танцю, що виконується під таку пісню, зазвичай в повільному темпі з елементами імпровізації.

    3. У переносному значенні — журлива, смуткова розмова або роздуми; жаль, туга, сум (зазвичай у виразах: «завести гай-гай», «піти гай-гай»).

  • езіди

    Езіди (також єзиди) — етноконфесійна група, що проживає переважно на півночі Іраку, в Туреччині, Сирії та Вірменії, релігійна віра якої — єзидизм — поєднує елементи давніх месопотамських релігій, зороастризму, ісламу та християнства.

    Представники цієї етноконфесійної групи, прибічники єзидизму.

  • езопівський

    1. Властивий давньогрецькому байкарю Езопу або його творчості; такий, що належить Езопу.

    2. Перен. Такий, що виражений алегорично, іносказально, за допомогою прихованого натяку, умовної мови (часто через цензурні обмеження).

  • езопівська

    1. Властива давньогрецькому байкарю Езопу, що стосується його творчості або стилю.

    2. Алегорична, іносказана, що приховує справжній зміст під виглядом простої розповіді (переважно про тварин), характерна для байок Езопа.

    3. У мовознавстві: така, що стосується особливого стилю викладу, змушеного цензурою або політичними обставинами, коли думки висловлюються не прямо, а через натяки, алегорії та іносказання (езопівська мова).

  • едіта

    Едіта — жіноче особове ім’я, що походить від давньоанглійського імені Eadgyth (ead — “багатство, щастя” + gyth — “боротьба, війна”).

    Едіта — власна назва, що може позначати конкретну особу, історичну постать або персонажа твору мистецтва.