1. Надавати чомусь французького характеру, впроваджувати французькі звичаї, мову або культуру.
2. Перетворювати слово, назву на французький лад, надавати його французької форми (особливо в мовознавстві).
Словник Української
1. Надавати чомусь французького характеру, впроваджувати французькі звичаї, мову або культуру.
2. Перетворювати слово, назву на французький лад, надавати його французької форми (особливо в мовознавстві).
1. Уживаний у дитячій мові та фольклорі вигук для позначення швидкого, раптового падіння або повалювання чогось, часто з гуркотом.
2. Розмовне, переважно дитяче, позначення халепу, невдачі, провалу в якійсь справі або грі.
3. Власна назва народної дитячої гри, в якій учасники, тримаючись за руки, по черзі перестрибують через зведені руки інших гравців, що супроводжується співом або виголошуванням відповідного вірша.
1. (хімія) Застаріла назва галогенів — хімічних елементів VII групи періодичної системи (фтор, хлор, бром, йод, астат, теннесин), які утворюють солі при сполученні з металами.
2. (хімія) Бінарна сполука галогену з іншим елементом (металом або деякими неметалами), сіль галогеноводневої кислоти (наприклад, хлорид натрію NaCl).
екзофільний (від грец. exō — “зовні” та phileō — “любити”) — такий, що віддає перевагу зовнішньому середовищу; у біології (про організми, комах тощо) — що живе, харчується або розмножується поза основним середовищем проживання господаря (наприклад, на поверхні його тіла або в зовнішньому довкіллі).
екзофільний — у соціолінгвістиці та соціології — такий, що виявляє позитивне ставлення, інтерес або орієнтацію на іноземні, зовнішні культурні чи мовні цінності, зразки та впливи.
Галобактерії — це група архей (давніх одноклітинних мікроорганізмів), які живуть у середовищах з дуже високою концентрацією солі (наприклад, у солоних озерах, соляних копальнях, солонуватих водах). Вони є екстремофілами, оскільки вимагають для свого існування та розмноження наявності солонастих або пересичених сольових розчинів.
1. Історична область у Західній Україні, розташована переважно в басейні верхньої течії Дністра та Прип’яті, що охоплює сучасні Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську області, частини інших областей, а також територію сучасної Польщі (Малопольське воєводство).
2. Назва автономного королівства (Королівство Галичини та Володимирії) у складі Австрійської імперії (з 1772 р.), а згодом Австро-Угорщини (до 1918 р.), центром якого було місто Львів.
3. (переносно) Українські землі, що входили до складу Австро-Угорської імперії, або західноукраїнські землі загалом.
1. Власна назва жіночого роду, що використовується як ім’я.
2. (заст., діал.) Те саме, що гілка — відросток дерева або куща; також — розгалуження чого-небудь.
3. (заст., діал.) Окремі пагони, стебла деяких рослин (наприклад, хмелю, винограду).
Галин — українське прізвище.
Галин — чоловіче ім’я, рідкісна форма від Гал (Галина).
Галин — у ботаніці: народна назва рослини з родини айстрових, гірчака почечуйного (Persicaria maculosa).
Екзоніми — власні назви географічних об’єктів (наприклад, міст, річок, країн), що вживаються в певній мові та відрізняються за формою від назв, які використовуються в мові території походження цих об’єктів (ендонімів).
Екзоніми — загальна назва для всіх іноземних географічних назв, адаптованих до фонетичних, графічних і морфологічних норм мови, що їх використовує.
1. Місто в Румунії, порт на Дунаї, адміністративний центр однойменного повіту в історичній області Молдова.
2. (Іст.) Грошова одиниця Молдовського князівства та Об’єднаного князівства Валахії та Молдови в XIV–XIX століттях; також срібна монета певного номіналу.