1. Гучно, шумно, з підвищеним тоном розмовляти, сперечатися або сваритися; галасувати.
2. Проводити час у шумних, галасливих розвагах або пустотливих суперечках; базікати, балакати без діла.
Позначка: дієслово
-
галайкати
1. Гучно, нестримно кричати, галасувати, створювати шум.
2. Розмовляти, спілкуватися голосно та багато, часто без змістовного наповнення.
3. (У діалектах) Голосно плакати, репетувати (про дитину).
-
еквілібруватися
1. Зберігати рівновагу тіла під час виконання складних вправ, рухів або перебування в нестійкому положенні (наприклад, на канаті, тросі, невеликій площі опори).
2. Переносно: намагатися зберегти рівновагу, стійкість у складній, нестійкій ситуації; балансувати між різними силами, позиціями або обставинами.
-
еквілібрувати
1. Виконувати еквілібристичні вправи, демонструвати вміння зберігати рівновагу в складних, нестійких положеннях (наприклад, на канаті, мотузці, невеликій опорі).
2. Переносно: намагатися зберегти нестійку рівновагу, балансувати між різними силами, позиціями або обставинами; бути в стані нестійкої рівноваги.
-
ґлягати
1. (діал.) Пилити, різати дерево, металеву заготовку тощо, видаючи характерний звук.
2. (перен., діал.) Говорити щось нудно, одноманітно або довго та настирливо; базікати.
-
галабурдитися
1. (розм.) Шуміти, галасувати, влаштовувати метушню; поводити себе неспокійно, клопітко.
2. (перен., розм.) Бути в стані збудження, хвилювання, тривоги; метушитися через якісь негаразди або клопоти.
-
ґлягатися
Ґлягатися — діал. (перев. на Західній Україні) пильно, уважно дивитися на щось або на когось, вдивлятися, витріщати очі.
Ґлягатися — діал. (перев. на Західній Україні) розглядати себе у дзеркалі або на поверхні води; любуватися своїм відображенням.
-
галабурдити
1. Робити галабурду, метушню; шуміти, галасувати, торохтіти.
2. Розмовляти багато і швидко, часто без змісту; базікати, теревенити.
3. Робити щось кепсько, неакуратно; псувати, нищити через неуважність або невмілість.
-
ґльоґати
1. (у діалектах) швидко й недбало говорити, балакати, часто з пришвидшеним темпом мовлення.
2. (у діалектах) видавати невиразні, булькаючі звуки (наприклад, про воду, що виливається з пляшки).
-
ґльоґатися
Ґльоґатися — у західних діалектах української мови (зокрема, лемківських та бойківських): вагатися, нерішуче поводитися, тягти час; також базікати, балакати без змісту.