Позначка: дієслово

1. Викликати у когось почуття страху, зробити боязким, налякати, перелякати.

2. Загрозами, покаранням або іншими засобами примусити когось до чогось, зламати чиюсь волю.

1. Затриматися десь, залишитися лежати на довший час, ніж планувалося або було потрібно.

2. Про тварину: залишитися в укритті, схованці (норі, лігві тощо), часто з метою сховатися або перечекати небезпеку.

3. Розм. Затриматися, засидітися де-небудь у гостях або на відпочинку.

1. Прийняти лежаче положення, лягти на якийсь час або з певною метою (часто — сховатись, затаїтись, відпочити).

2. Про тварин: влаштуватись на відпочинок або на зимівлю в певному місці (лігві, барлізі, норі тощо).

3. Розташуватись, простягтись на якійсь поверхні (про туман, хмари, дим тощо).

4. Залишитись, затриматись десь на тривалий час (про явища, почуття тощо).

5. Військ. Заняти визначену позицію для ведення вогню або маскування, приховатись.

6. Розм. Заховатись, сховатись від когось або чогось.

1. Тривалий час лежати, перебувати в лежачому положенні, часто з відтінком лінощів, забарившись у ліжку або на відпочинку.

2. Затримуватися, перебувати надто довго в одному місці або стані (переносно).

3. У сільському господарстві: про зерно, насіння — залишатися надто довго в землі без сходів, не проростати вчасно через несприятливі умови.

1. Лягти, розташуватися на якійсь поверхні, зайняти лежаче положення (про людей, тварин).

2. Розташовуватися, знаходитися на певній глибині під землею або водою, у товщі чогось (про корисні копалини, шари ґрунту тощо).

3. Прийняти лежаче, нерухоме положення для маскування, засідки або захисту (військ., мислив.).

4. Тривало перебувати в стані спокою, бездіяльності; застійно існувати (перен.).

1. Розлютитися, розгніватися, впасти в лють; стати лютішим.

2. (перен.) Про стихію, природні явища: розігратися, посилитися до крайнього ступеня (про вітер, бурю, мороз тощо).

1. Розлютитися, розгніватися, впасти в лють; почати люто чи дуже інтенсивно щось робити (про людину, тварину, стихію тощо).

2. Розпочатися з великою силою, інтенсивністю (про вітер, бурю, мороз, війну та інші явища).

1. (про людину) Ставати лютуватим, жорстоким; впадати в лють, розлючуватися до крайності.

2. (переносно, про явища природи) Розгулюватися, посилюватися, ставати несамовитим, лютім (про мороз, бурю, вітер тощо).

1. (спеціально) Наносити люти (спеціальні знаки, позначки) на поверхню чогось, маркувати за допомогою лютів.

2. (переносно, рідко) Глибоко, яскраво втілювати, закарбовувати (думки, почуття, образи) в пам’яті, творчості.

Залюлятися — почати люлятися, тобто почати гойдатися, розгойдуватися або хитатися з боку в бік (про предмети, меблі, частини конструкцій тощо).

Залюлятися — почати нестійко ходити, хитатися при ходьбі (про людину або тварину), часто через втому, хворобливий стан або інші причини.

Залюлятися (переносно) — почати говорити або діяти невиразно, невпевнено, нестиково; втратити чіткість думки або викладу.