Позначка: дієслово

дірявітися — ставати дірявим, отримувати діри, пошкоджуватися з утворенням отворів (про тканину, матеріал тощо).

1. Ставати дірявим, покриватися дірами або отворами через зношування, пошкодження чи розкладання матеріалу.

2. Переносно: втрачати цілісність, міцність, ставати неспроможним виконувати свої функції (про систему, організацію тощо).

дірявитися — ставати дірявим, отримувати діри; пошкоджуватися, руйнуватися з утворенням отворів.

1. Робити діри в чомусь, пробивати, прорізати отвори.

2. Перен. Послаблювати, робити неповноцінним, зменшувати цінність чогось (наприклад, аргументацію, систему захисту).

дірчавітися — діал. (дієслово, зворотне) ставати дірчавим, покриватися дірками, отворами; перетворюватися на щось дірчасте.

1. Ставати дірчастим, покриватися дірками, отворами.

2. Розм. Втрачати зуби, ставати беззубим.

1. Теперішній час, дієприкметник активного стану від дієслова “ділити” — виконуючи розподіл, розділення, розмежування чогось на частини або між кількома суб’єктами.

2. (У математиці) Виконуючи арифметичну дію ділення, знаходження частки.

1. Роздвоюватися, розпадатися на частини, утворювати роздвоєння, розгалуження (про предмети, явища).

2. Розподіляти між кількома особами, віддавати частину чогось іншим; спільно користуватися чимось.

3. Розкривати свої думки, почуття, переживання; спілкуватися, розмовляти про щось.

4. (з ким, на кого) Розподіляти між собою обов’язки, працю, майно тощо.

5. (з ким) Мати щось спільне, подібне; бути схожим.

1. Роздільними частинами, порціями розподіляти щось ціле між кількома особами або для різних цілей; розділяти на частки.

2. Математична дія, обернена до множення; знаходити частку від поділу одного числа на інше.

3. Роз’єднувати, відокремлювати одне від одного; служити межою, кордоном між чим-небудь.

4. Мати спільне з кимось, брати участь разом у чомусь; розділяти почуття, думки, переконання.

5. Класифікувати, розподіляти на групи, розряди за певними ознаками.

1. (розм.) Статися, трапитися, відбутися (переважно про щось небажане або несподіване).

2. (заст.) Дістатися, бути відданим, перейти у володіння.

3. (діал.) Дістатися, бути отриманим (про результат, наслідок).