Позначка: дієслово

1. Перебувати в стані агонії, передсмертних страждань; конати.

2. (Переносно) Зазнавати занепаду, розпаду, бути на межі зникнення або краху (про явища, установи тощо).

1. Збирати, накопичувати, об’єднувати окремі елементи, дані або об’єкти в єдину сукупність, систему або цілісну структуру для подальшого аналізу, обробки чи розгляду.

2. У статистиці, економіці та інформатиці — узагальнювати, підсумовувати детальні дані для отримання сумарних показників або вищих рівнів інформації.

1. Збиратися, накопичуватися, об’єднуватися в єдине ціле, утворюючи агрегат (у техніці, хімії, геології тощо).

2. У статистиці, економіці, соціології — об’єднувати окремі дані, показники або величини в сукупні, зведені (агреговані) показники для аналізу на вищому рівні узагальнення.

3. У біології — збиратися, з’єднуватися окремим клітинам, молекулам або організмам у групу, конгломерат.

1. Збирати, накопичувати різнорідні елементи (часто матеріальні об’єкти, дані або населення) у велику, щільну масу або єдину систему без чіткої внутрішньої організації.

2. У технології та металургії: піддавати дрібні матеріали (руду, концентрат, пил) спеціальній обробці (звичайно високою температурою та тиском) для отримання міцних шматків (агломерату), зручних для подальшого використання.

1. Збиратися, накопичуватися у великій кількості в одному місці, утворюючи щільне скупчення (про людей, тварин, предмети).

2. (У техніці, металургії) Піддаватися агломерації — процесу утворення міцних шматків (агломерату) з дрібної сипкої руди або пилу шляхом спекання при високій температурі.

3. (Переносно) Об’єднуватися, зливатися в єдине ціле (про явища, поняття, території тощо).

1. (рідко) Піддаватися агітації, впливу пропагандистських чи переконливих промов; дозволяти себе переконувати, схиляти на чийсь бік.

2. (заст., зневажл.) Хвилюватися, метушитися, проявляти надмірне збудження через щось.

1. (у біології, медицині) Зчіплюватися або змушувати зчіплюватися, утворюючи грудки або агрегати; частіше застосовується щодо клітин, бактерій, еритроцитів під дією специфічних антитіл.

2. (у лінгвістиці) Утворювати слова або граматичні форми шляхом послідовного приєднання (аглютинації) до кореня або основи чітко окреслених афіксів, кожен з яких виражає одне граматичне значення.

1. Про клітини, мікроорганізми, частинки: з’єднуватися, склеюватися в грудки або агрегати внаслідок реакції аглютинації.

2. У лінгвістиці: про мови або їхні особливості: утворювати форми слів та граматичні зв’язки шляхом послідовного приєднання до кореня або основи чітко окреслених афіксів, кожен з яких виражає одне граматичне значення.

1. Звертатися до вищої інстанції, суду чи авторитету з оскарженням рішення, вимогою перегляду чи втручання; подавати апеляцію.

2. Посилатися на щось або когось як на джерело, підтвердження своєї думки чи дій; вдаватися до якогось авторитетного аргументу.

3. (У логіці та риториці) Використовувати певний тип аргументації, де твердження обґрунтовується посиланням на авторитет, традицію, емоції або маси.

1. (рідко) Бути предметом аплодисментів, викликати оплески; отримувати схвалення публіки.

2. (перен., ірон.) Ставати об’єктом надмірної, часто нещирої уваги або захоплення.