Позначка: дієслово

1. (про гусей) Видавати характерні звуки “га-га”, гудіти, голосно кричати (особливо під час польоту або у збудженому стані).

2. (переносно, розмовне, про людей) Гучно й багато розмовляти, галасувати, сперечатися; вести себе шумно та настирливо.

1. (розм.) Несподівано зустрітися, натрапити на когось або щось; наштовхнутися.

2. (перен., розм.) Негайно зреагувати на щось, різко відповісти або втрутитися в розмову, часто з несхваленням; відповісти, “відчепитися”.

1. Отримати доступ до комп’ютерної системи, мережі, програми або вебсайту шляхом введення унікальних облікових даних (наприклад, логіна та пароля), що підтверджують особу користувача та його права.

2. Пройти процедуру ідентифікації та підтвердження своїх повноважень для здійснення певних дій у цифровому середовищі.

Аврукатися — діалектне (західне) дієслово, що означає обережно, з труднощами пересуватися, повзти, пробиратися крізь щось, долати перешкоди, часто з відтінком важкої, повільної праці.

1. Повідомляти про свій приїзд, прибуття або намір відвідати когось, зазвичай у діловому або офіційному контексті.

2. У банківській справі — отримувати офіційне повідомлення (авізо) від іншого банку про операції з рахунком, зокрема про зарахування або списання коштів.

1. Виконувати роботу в авральному режимі, інтенсивно працювати, часто у зв’язку з необхідністю виконати завдання в стислий термін або ліквідувати наслідки аварії.

2. (У морській справі, іст.) Виконувати спеціальну команду “всі нагору!”, за якою весь екіпаж судна, незалежно від чергування, збирається на палубі для виконання невідкладних робіт або участі у рятувальній операції.

1. Терміново, поспіхом виконувати великий обсяг роботи, часто залучаючи багато людей; працювати в авральному режимі.

2. (У переносному значенні) Поспішати, метушитися, суєтитися через брак часу або необхідність швидко щось зробити.

1. (іст.) Отримати відставку з військової служби, звільнитися з армії.

2. (перен., заст.) Звільнитися від якихось обов’язків, відмовитися від чогось, покинути щось.

1. (мед.) Про плод у матці: перервати своє розвивання, зазнати викидня; припинити існування внаслідок аборту.

2. (перен., рідк.) Про задум, план тощо: раптово припинитися, не здійснитися, зазнати невдачі.

1. Набувати абсолютного характеру, перетворюватися на абсолют, сприйматися як безумовна і незмінна істина, норма або цінність, що не потребує критичного осмислення або врахування конкретних обставин.

2. У філософії: ставати абсолютним принципом, підніматися до рівня абсолюту, розглядатися як самодостатня та незалежна від інших умов сутність.