Словник Української
1. Вимовляти звук «е» замість «о» в українській мові, що є характерною рисою деяких говорів (наприклад, поліських) або свідомою стилізацією під народну мову.
2. У мовознавстві — застосовувати явище екання, тобто перехід ненаголошеного голосного [о] в передньорядний голосний, близький до [е] (наприклад, вимовляти «весна» замість «осінь», «петріл» замість «потрібно»).
1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, видаючи при цьому характерні звуки (ґерґіт).
2. (переносно, розмовне) метушитися, поспішати, клопотатися з надмірною метушнею та галасом.
1. Про гусей, качок та інших водоплавних птахів: видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно кричати.
2. Перен., розм. Говорити голосно, багато і без змісту; базікати, теревенити.
1. (про гусей) видавати характерні звуки, гучно й багато ґерґотати, перебуваючи у збудженому стані, часто перед зльотом або під час зграї.
2. (переносно, розм., про людей) голосно, метушливо й безладно балакати, сперечатися або галасувати натовпом.
1. (діал.) Від “ґеркотіти” — видавати різкі, гучні звуки, гуркотіти, гриміти (переважно про звуки природи: грім, дощ тощо).
2. (перен., діал.) Гучно, багато і швидко говорити, балакати, патякати.
1. Бути гайдамакою, брати участь у гайдамацькому русі, повстанні.
2. Поводитися як гайдамака; чинити розбій, грабувати.
1. Брати участь у гайдамацькому русі, бути гайдамакою — повстанцем, який боровся проти соціального та національного гноблення українського населення на Правобережній Україні в XVIII столітті.
2. Перен. Поводитися на зразок гайдамаки, тобто рішуче, відважно, а іноді й жорстоко боротися з ворогом або свавіллям.
1. Від імені «гайдамака»: поводитися як гайдамака, брати участь у гайдамацькому русі, воювати проти польської шляхти та уряду в Україні XVIII століття.
2. Переносно: поводитися зухвало, бунтарсько; чинити опір, вступати в боротьбу з переважаючими силами або встановленим порядком.
1. Брати участь у гайдамацькому русі, бути гайдамакою — повстанцем, що боровся проти соціального та національного гноблення українського народу на Правобережній Україні в XVIII столітті.
2. Перен. Поводитися нахабно, свавільно, насильничати; грабувати, чинити розбій.
1. (історичне) Перебувати у стані гайдамака, брати участь у гайдамацькому русі, повстанні.
2. (переносне, розмовне) Бути неспокійним, метушливим; поводитися нестримано, пустувати, бешкетувати.