Позначка: дієслово

1. Покласти щось у конверт, заклеїти або закрити конверт.

2. Перен. Загорнути, обгорнути щось, приховати від очей.

1. (у компостуванні) перетворитися на компост, розкластися до стану органічного добрива внаслідок природних процесів гниття.

2. (переносно, розм.) застрягнути, опинитися в стані бездіяльності або затяжного очікування, часто через бюрократичні чи організаційні проблеми (про документи, справи, людей).

1. Підготувати компост із чогось, перетворити на компост.

2. Перен., розм. Заховати, приховати щось, часто з метою знищення або зробити непомітним.

1. (про квиток, проїзний документ тощо) Отримати відбиток компостера, що підтверджує дійсність та час початку використання; стати прокомпостованим.

2. (переносно, розм.) Зареєструватися, оформитися де-небудь, часто з відтінком іронії щодо бюрократичної процедури.

1. (спеціальне) Піддати компостуванню — біологічному розкладанню органічних відходів (рослинних, харчових тощо) за допомогою мікроорганізмів для отримання компосту, природного добрива.

2. (переносне, інформаційні технології) Обробити, упакувати або перетворити дані (наприклад, файли) у компактний, зручний для передачі або зберігання формат, часто зі стисненням; заархівувати.

1. Набути комплексу меншовартості, відчувати непевність у собі через власні, часто уявні, недоліки або через порівняння з іншими.

2. Стати надто сором’язливим, замкнутим, заганятися в себе через психологічні комплекси.

3. (У розмовній мові) Засмутитися, засоромитися, почувати себе ніяково в певній ситуації.

1. Набути комплексу (почуття неповноцінності, нерозкритої провини, тривоги тощо), стати закомплексованою людиною.

2. (у психології) Сформуватися, скластися як стійкий психічний комплекс.

1. (розм.) Потрапити у складну, незручну або безвихідну ситуацію; опинитися в халепі, загадатися.

2. (рідк.) Заплутатися, заплутати свої справи або думки.

1. (розм.) Надмірно захопитися командуванням, владою; стати надто владним, деспотичним у своїх вимогах або поводженні.

2. (перен., розм.) Занадто рішуче або настирливо намагатися кимось керувати, розпоряджатися, часто вживаючи наказовий тон.

1. Віддати наказ, команду, розпорядження; розпочати командувати кимось або чимось.

2. (У значенні доконаного виду до «командувати») Провести якийсь час, командируючи кимось або чимось.