Позначка: іменник

АРФ’ЯРКА, -и, іменник жіночого роду, застаріле. Жінка, яка грає на арфі; виконавиця на цьому інструменті. У художньому тексті описано, що арф’ярка уважно дивилася на чоловіка, тоді як її руки несвідомо перебігали по струнах інструмента (Фр., І, 1955, 339).

Архаїзація — це іменник жіночого роду, що означає процес або дію, яку описує дієслово “архаїзувати”.

Як приклад використання можна навести твердження, що письменник П. Панч наслідує найкращі зразки радянської російської історичної прози, для якої не властиві ні навмисне старіння мови твору, ні його надмірне оновлення (за матеріалами журналу “Радянське літературознавство”, №1, 1963 р., стор. 25).

1. Явище, що втратило актуальність і є свідченням давніх часів.

2. У мовознавстві — слово, фразеологізм або форма граматики, які більше не вживаються в сучасній мові. Як ілюстрація: “[Пісні] цікаві тим, що з’явилися порівняно недавно, про що свідчить розмовна мова — чиста, позбавлена архаїзмів, хоч іноді й з місцевим відтінком” (Фр., XVI, 1955, 53).

Архаїка — це давнина, предмети старовини та все, що має ознаки минулих часів. Лише необізнані люди можуть вважати, наприклад, народний орнамент чимось віджилим, що належить до архаїки (за матеріалами “Літературної України” від 7 грудня 1962 року, сторінка 2).

Це абстрактний іменник жіночого роду, що позначає властивість або стан, виражені прикметником «архаїчний».

Археограф — це особа, яка професійно займається археографією.

Археографія — це історична дисципліна, що вивчає стародавні письмові джерела та розробляє наукові основи для їх публікації.

Археолог — це вчений, який спеціалізується на археології. Радість від кожної нової сторінки рукопису для нього можна порівняти з тим задоволенням, що відчуває дослідник старожитностей, знайшовши в давніх похованнях черговий глиняний посуд (Фр., III, 1950, 443).

За період Радянської влади українські археологи суттєво посприяли дослідженню пам’яток найдавнішої історії людського суспільства на території України (Вісник АН, 12, 1957, 51).

Археологія — це наукова дисципліна, предметом дослідження якої є стародавнє життя та культура людства. Вона ґрунтується на вивченні матеріальних свідчень минулих епох, що знаходять під час розкопок. Саме пошук артефактів шляхом розкопування та їх подальший аналіз становлять основну діяльність археології (Іст. стар. світу, 1957, 4).

Цей викопний пращур сучасних птахів існував у мезозойську еру.

Його будова мала риси, подібні до рептилій, що вказують на походження від цієї групи тварин.

Відомий також під назвою «першоптах довгохвостий».