Словник Української
Алелагонія — у біології: тип симбіотичних взаємин між організмами, при якому один вид отримує користь, не завдаючи шкоди іншому (нейтралізм) або коли взаємодія має характер тимчасового чи випадкового співіснування.
Алелагонія — у соціології та психології: форма міжособистісних або міжгрупових стосунків, заснована на мирному співіснуванні без тісного співробітництва чи прямої конкуренції.
1. Різні форми одного й того самого гена, що розташовані в однакових ділянках (локусах) гомологічних хромосом і визначають альтернативні варіанти розвитку однієї й тієї самої ознаки.
2. Один із варіантів (форм) гена, що може існувати в популяції та впливати на прояв певної спадкової ознаки.
1. У генетиці: різні форми одного й того самого гена, що розташовані в однакових локусах гомологічних хромосом і визначають альтернативні варіанти розвитку однієї й тієї самої ознаки.
2. У мовознавстві (заст.): варіанти морфеми, що мають однакове значення та функцію, але різну фонетичну форму, вибір якої залежить від оточення в слові (наприклад, різні закінчення відмінків однієї відміни).
1. У генетиці: різновид одного й того самого гена, що визначає альтернативні форми ознаки та займає однакове положення в гомологічних хромосомах.
2. У мовознавстві: варіант морфеми, що має ту саму функцію та значення, але відрізняється фонетичною формою в залежності від оточення (наприклад, різні закінчення відмінків однієї відміни).
1. Старогрецька посудина з алебастру, яка використовувалася для зберігання ароматних олій, парфумів або косметичних мазей; мала видовжену форму, вузьку шийку та часто була без ручок.
2. У мистецтві та археології — термін для позначення характерної форми давньогрецького алебастрону як виду вази або флакону.
Алевропеліт — гірська порода, що є перехідною за складом між алевритом (пилуватою породою) і пелітом (глинистою породою); тонкодисперсна осадова порода з домішкою алевритового матеріалу.
1. У середньовічному феодальному праві — урочиста церемонія вступу васала в ленну залежність від сеньйора, що включала принесення присяги на вірність (оммаж) та клятви (фідеї).
2. У сучасному правознавстві — формальний акт або документ, що підтверджує передачу права власності або іншого титулу на нерухомість.
1. (заст.) Олія, особливо рослинна, що використовується в їжі, для освітлення або в релігійних обрядах; також рідка, жирна речовина взагалі.
2. (церк.) Рідка олія (переважно оливкова), освячена за особливим чином, яка використовується в християнських таїнствах і обрядах (наприклад, єлеопомазання).
Алейкемія — рідкісна форма лейкемії (раку крові), при якій у периферичній крові не спостерігається патологічного збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитозу) або вони можуть бути навіть знижені, на відміну від класичних форм лейкемії.
Алейкемія — застарілий термін, який іноді використовується для позначення лейкемії, що перебігає без виражених змін у клітинному складі периферичної крові, при цьому патологічні зміни чітко виявляються лише при дослідженні кісткового мозку.
1. У генетиці: різновид мутації, при якій змінюється форма або розмір окремих частин тіла організму внаслідок змін у певних генах.
2. У мовознавстві: різновид морфологічної варіативності, коли один і той же морф (значуща частина слова) має різні фонетичні форми (аломорфи) в залежності від оточення, наприклад, закінчення -ий, -ої, -у в українських прикметниках.