Позначка: іменник

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Львівській та Рівненській областях.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Рівненській області, Дубровицькій громаді.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова «осел» — маленький або молодий осел.

2. Рідкісне народне позначення комахи-коника, зокрема виду, що має довгі вусики, схожі на вушка осла.

3. У переносному значенні — про вперту, уперту людину (дитячий або жартівливий контекст).

Осланцювач — власна назва, яка може вживатися як прізвище або псевдонім особи.

Властивість або стан того, що є ослизлим; наявність слизу, покритого слизом.

Процес утворення слизу або покриття слизовим шаром, що відбувається в організмі людини, тварини або на поверхні рослин.

Патологічний стан або симптом, що характеризується надмірним виділенням слизу слизовими оболонками (наприклад, дихальних шляхів, травного тракту).

У ботаніці — покриття поверхні рослин (стебел, листя) слизістю, що може бути природною особливістю або ознакою захворювання.

1. Тварина родини коней, менша за звичайного коня, з довгими вухами та короткою гривою; віслюк, ішак (Equus asinus).

2. Розм. Про вперту, незговірливу людину.

3. Розм. Про невеликий дитячий велосипед або педальний автомобіль.

4. Техн. Допоміжний пристрій у вигляді невеликої підставки, стійки або козла для різних робіт.

1. Самка осла, самиця осла.

2. (переносне значення) Про вперту, уперту жінку або дівчину.

Самка осла, самиця осла (Equus asinus).

Назва сузір’я в астрономії (лат. Equuleus).

1. Процес дії за значенням дієслова “осліджувати”; систематичне спостереження за кимось або чимось з метою збору інформації, виявлення чогось, контролю або вивчення.

2. Спеціальна операція, зазвичай таємна, що полягає у негласному стеженні за особою, групою осіб або об’єктом для отримання розвідувальних або оперативних даних.

3. У технічних та наукових галузях — сукупність заходів із відстеження стану, параметрів або траєкторії руху об’єкта (наприклад, супутника, літака, транспортного засобу) за допомогою спеціальних пристроїв.

1. (заст.) Низький ручний стілець без спинки, табурет.

2. (діал.) Підставка під ноги, низька лавка для сидіння.

3. (перен., рідко) Основа, фундамент чогось; те, на чому щось тримається або з чого починається.