1. (заст.) Низький ручний стілець без спинки, табурет.
2. (діал.) Підставка під ноги, низька лавка для сидіння.
3. (перен., рідко) Основа, фундамент чогось; те, на чому щось тримається або з чого починається.
Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Низький ручний стілець без спинки, табурет.
2. (діал.) Підставка під ноги, низька лавка для сидіння.
3. (перен., рідко) Основа, фундамент чогось; те, на чому щось тримається або з чого починається.
Приклад 1:
на собі бабів, що вибрали його, Ковжунову, спину за ослін? — баба Іваниха (а чи ж винний був Ковжун, — звісно, трохи винний, тільки не аж так дуже, _ що його вухо від несподіванки не потрапило вирізнити серед звичайних слів того іншого змісту, що його допомагали оприсутнювати в Ковжуновій середині не якісь особливо шановані невсипущі подвижниці, схимниці й пустельниці, а звичайнісінькі, на подобу баби Тасі, старі жінки?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”