табуляція

1. Дія за значенням дієслова “табулювати“; розташування тексту, цифр або даних у вигляді таблиці або систематизованого списку.

2. У друкарській справі та комп’ютерному наборі: спосіб горизонтального розташування тексту за допомогою спеціальних знаків (табуляторів) або клавіші, що дозволяє вирівнювати дані по стовпцях.

3. У обчислювальній техніці: переміщення курсора або каретки друкарської машинки на певну попередньо задану позицію рядка для структурованого введення інформації.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |