табла

1. Ударний музичний інструмент індійського походження, пара барабанів, що складається з двох ручних барабанів різного розміру та форми (зазвичай правою рукою грають на меншому барабані дахіні, а лівою — на більшому байані).

2. Рідкісна вживана форма від слова “таблиця” у значенні: дошка, плита з написами, зображеннями або для написання чогось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |