Значення
-
Рідкісне прізвисько коня сірої масті, що зустрічається в українському фольклорі (наприклад, у казці “Івасик-Телесик” або “Сівка-Бурка”).
-
Назва сорту садової полуниці (земляниці) з дрібними, ароматними, кремово-білими плодами.
-
Розмовна назва деяких видів грибів сірувато-білого кольору, зокрема, сироїжки синюватої (Russula cyanoxantha).
-
Діалектна назва рослини мишачого горошку (Vicia cracca) або інших трав’янистих рослин із сизуватим відтінком.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сивка, р. сивки, д. сивці, з. сивку, о. сивкою, м. сивці, к. сивко
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘сивка’ походить від прикметника ‘сивий’, яке в праслов’янській мові звучало як *sivъ. Це слово споріднене з литовським šývas (‘світло-сірий’), прусським sywan (‘сірий’), давньоанглійським hǣwen (‘голубий, сірий’), давньоіндійським śyāváḥ (‘темний’) та авестійським syāva- (‘чорний’). Усі вони походять від індоєвропейського кореня *k̑ei- зі значенням ‘темний, сірий’. В українській мові ‘сивка’ зазвичай означає тварину (коня, вівцю, козу) з сивим (сірим) забарвленням, а також може вживатися як назва грибів або інших предметів, що мають сірий колір.