1. (історичне) Мідна монета, карбована в Київській Русі в XI–XII століттях, зокрема за часів князя Володимира Мономаха; мала на аверсі зображення князя на престолі, а на реверсі — родового знаку (тризуба) та напис «СИРОТИНЪ».
2. (переносне, заст., рідко) Сирота, безталанна, самотня людина.