синтез

Значення

1. Метод пізнання, що полягає в об’єднанні окремих елементів, сторін, частин предмета чи явища, вивчених за допомогою аналізу, в єдине ціле для виявлення їх внутрішніх зв’язків і сутності (протилежне — аналіз).

2. Отримання, створенняскладної речовини, сполуки з більш простих елементів або складових, особливо хімічним шляхом (протилежне — розклад).

3. Поєднання, органічне об’єднання різних елементів, явищ, ознак тощо в єдине ціле.

4. У філософії Гегеля — заключна, вища стадія розвитку, що слідує за тезою та антитезою і знімає їхню протилежність, утворюючи нову якість.

Правопис та відмінювання