Синтаксема — мінімальна синтаксична одиниця мови, що має граматичне значення та функцію; елемент синтаксичної структури речення, який може бути як окремим словом, так і словосполученням, що виконує певну синтаксичну роль (наприклад, підмет, присудок, додаток, обставина).
Синтаксема — у структурному синтаксисі (зокрема, у моделі “Сенс ⇔ Текст”):
елементарна складова синтаксичної структури, що позначає конкретне відношення між компонентами речення або абстрактне синтаксичне значення (наприклад, суб’єкт, об’єкт, атрибут, локатив).