1. В історії та соціології — форма співжиття, при якій дві або більше соціальні групи (наприклад, різні етнічні чи релігійні громади) проживають разом на одній території, зберігаючи при цьому власну культурну ідентичність, звичаї та часто внутрішню автономію.
2. В історії Стародавньої Греції — процес об’єднання (синойкізму) окремих поселень або родових общин у єдине політичне ціле (поліс) зі спільним центром; також результат такого об’єднання.