Значення
-
Властивість, що характеризує початкову недиференційованість, злиття різних форм суспільної свідомості, культурних явищ або соціальних інститутів, які згодом розвиваються в самостійні сфери (наприклад, поєднання міфології, мистецтва, релігії на ранніх етапах розвитку суспільства).
-
У мовознавстві — невираженість, неоформленість граматичних категорій або їх злиття в одній формі, коли одна мовна одиниця одночасно виражає кілька значень (наприклад, синкретичність відмінків, коли одна форма може відповідати значенням кількох відмінків).
-
У мистецтві та літературознавстві — поєднання, органічне злиття різних видів мистецтва або художніх засобів у єдиному творі, а також невідокремленість окремих видів творчості на ранніх етапах культури.
-
У філософії та релігієзнавстві — стан невідділення, змішування різних вірувань, культів або філософських учень, що співіснують в єдиному цілому без чітких меж між ними.
Правопис та відмінювання
н. синкретичність, р. синкретичності, д. синкретичності, з. синкретичність, о. синкретичністю, м. синкретичності, к. синкретичносте