1. У геології — стратиграфічна межа між шарами осадових гірських порід, що свідчить про безперервність осадонагромадження без значних перерв або ерозії; згідне залягання пластів.
2. У хімії — просторова конфігурація молекули, зокрема циклоалкану, при якій всі торсійні кути (кути обертання зв’язків) мають однакове значення, що забезпечує мінімальну напруженість кістяка.