Значення
-
В лінгвістиці: стан мови на певному етапі її історичного розвитку, що розглядається як цілісна система взаємопов’язаних елементів, без урахування її еволюції в часі; синхронний зріз мови.
-
У мистецтві та техніці: точна узгодженість, одночасність або збіг у часі двох або більше процесів, явищ або подій (наприклад, звуку та зображення, різних компонентів вистави тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синхронія, р. синхронії, д. синхронії, з. синхронію, о. синхронією, м. синхронії, к. синхроніє
Походження слова (Етимологія)
Слово «синхронія» походить від французького «synchronie», яке, своєю чергою, утворене з грецьких коренів: «σύν» (разом) і «χρόνος» (час). Таким чином, синхронія буквально означає «одночасність» або «співпадіння в часі». В українській мові це слово використовується в наукових контекстах, зокрема в лінгвістиці, для позначення стану мови в певний період, без урахування історичного розвитку.