Значення
-
Властивість або стан синхронного; одночасність, збіжність у часі різних явищ, процесів або дій.
-
У лінгвістиці — стан мови в певний момент її історичного розвитку, що розглядається як цілісна система взаємопов’язаних елементів (протилежність — діахронія).
-
У психології (за К. Г. Юнгом) — змістовний збіг подій, що не пов’язані між собою причинно-наслідковим зв’язком, але сприймаються як значуще взаємопов’язані.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синхронічність, р. синхронічності, д. синхронічності, з. синхронічність, о. синхронічністю, м. синхронічності, к. синхронічносте