1. Властивість або стан синхронного; одночасність, збіжність у часі різних явищ, процесів або дій.
2. У лінгвістиці — стан мови в певний момент її історичного розвитку, що розглядається як цілісна система взаємопов’язаних елементів (протилежність — діахронія).
3. У психології (за К. Г. Юнгом) — змістовний збіг подій, що не пов’язані між собою причинно-наслідковим зв’язком, але сприймаються як значуще взаємопов’язані.