1. (у лінгвістиці) Фонетичне явище, при якому два сусідні голосні звуки в межах одного слова зливаються в один довгий голосний або дифтонг, що часто супроводжується втратою складу; різновид синкопи.
2. (у поетиці та метриці) Злиття двох складових елементів (зокрема голосних) в один склад для дотримання метричної схеми вірша.