Значення
-
(у лінгвістиці) Фонетичне явище, при якому два сусідні голосні звуки в межах одного слова зливаються в один довгий голосний або дифтонг, що часто супроводжується втратою складу; різновид синкопи.
-
(у поетиці та метриці) Злиття двох складових елементів (зокрема голосних) в один склад для дотримання метричної схеми вірша.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синіцеза, р. синіцези, д. синіцезі, з. синіцезу, о. синіцезою, м. синіцезі, к. синіцезо