Сингулятив — граматична категорія іменника, що позначає один окремий предмет або особу, виділену з множини однорідних предметів або осіб, які зазвичай позначаються збірним (колективним) іменником.
Сингулятив — слово (переважно іменник), утворене від збірного (колективного) іменника для позначення одного окремого екземпляра, наприклад: бісер — бісерина, горох — горошина, листя — листок.