сингулярний
[sɪnɦuljɑrnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у математиці, фізиці) Такий, що стосується сингулярності — особливої, виняткової точки, стану або умови, де певні величини стають нескінченними або невизначеними, а загальні закони втрачають чинність.
-
(у філософії, технологіях) Пов’язаний з гіпотетичною майбутньою точкою (технологічною сингулярністю), після якої технічний прогрес стане настільки швидким і глибоким, що людська цивілізація зміниться непереможним чином.
-
(книжн.) Єдиний, унікальний, неповторний; такий, що не має собі подібного.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сингулярний, р. сингулярного, д. сингулярному, з. сингулярного, о. сингулярним, м. сингулярнім