сингулярний

[sɪnɦuljɑrnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. (у математиці, фізиці) Такий, що стосується сингулярності — особливої, виняткової точки, стану або умови, де певні величини стають нескінченними або невизначеними, а загальні закони втрачають чинність.

  2. (у філософії, технологіях) Пов’язаний з гіпотетичною майбутньою точкою (технологічною сингулярністю), після якої технічний прогрес стане настільки швидким і глибоким, що людська цивілізація зміниться непереможним чином.

  3. (книжн.) Єдиний, унікальний, неповторний; такий, що не має собі подібного.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сингулярний, р. сингулярного, д. сингулярному, з. сингулярного, о. сингулярним, м. сингулярнім

Більше записів