Значення
-
Документ, що підтверджує боргове зобов’язання, власноручно написаний і підписаний боржником, з вказівкою суми боргу та умов його погашення; розписка, борговий документ.
-
У давньогрецькому праві: договір позики, укладений у письмовій формі в двох примірниках, які зберігалися у контрагентів або в одній особі (синграфея).
-
У середньовічній дипломатиці: документ, складений у двох або більше однакових примірниках, які мали однакову юридичну силу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синграфи, р. синграф, д. синграфам, з. синграфи, о. синграфами, м. синграфах, к. синграфи