1. (лінгвістика) Синтаксичне явище, при якому форма слова узгоджується не з його граматичними ознаками, а з логічним значенням або смислом, що стоїть за ним; згода за змістом, а не за формою.
2. (біологія, медицина) Злиття, зрощення окремих частин або структур (наприклад, хромосом, клітин, органів) в єдине ціле.