Значення
-
(лінгвістика) Синтаксичне явище, при якому форма слова узгоджується не з його граматичними ознаками, а з логічним значенням або смислом, що стоїть за ним; згода за змістом, а не за формою.
-
(біологія, медицина) Злиття, зрощення окремих частин або структур (наприклад, хромосом, клітин, органів) в єдине ціле.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синезис, р. синезису, д. синезисові, з. синезис, о. синезисом, м. синезисі, к. синезисе