Значення
-
(у філософії, релігії) Вчення про співпрацю людської волі та божественної благодаті у здійсненні спасіння душі.
-
(у біології, медицині) Здатність кількох речовин, факторів або структур взаємодіяти таким чином, що їхній спільний ефект перевищує суму ефектів кожного окремо.
-
(у менеджменті, економіці) Ефект, при якому об’єднання зусиль, ресурсів або діяльності окремих частин системи призводить до результату, що перевищує просту суму їхніх індивідуальних внесків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синергіз, р. синергіза, д. синергізові, з. синергіза, о. синергізом, м. синергізі, к. синергізе