1. Соціально-економічна теорія та рух, що виникли наприкінці XIX — на початку XX століття, які проголошують прямий шлях до встановлення контролю трудящих над виробництвом та суспільством через професійні спілки (синдикати), уникаючи політичної боротьби та державного втручання.
2. Практика та метод боротьби робітничого класу, що робить акцент на прямій дії (страйках, саботажі, бойкоті) та організаційній могутності професійних спілок як головної сили для захисту інтересів трудящих і радикального перетворення суспільства.