синдик

1. Посадовець у середньовічних європейських містах, який обирається для представництва інтересів міста, керування його справами або виконання судових функцій.

2. Керівник, голова (старшина) цеху або гільдії в середньовічному місті.

3. У сучасному вжитку (переважно історичний термін або в назвах організацій) — представник, уповноважений, довірена особа від якої-небудь установи, товариства або групи осіб для захисту їхніх інтересів.

4. У деяких країнах — назва державного чи муніципального чиновника з обмеженими наглядовими або фінансовими повноваженнями (наприклад, ліквідатор банкрута).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |