синаш

Тлумачення із “Словника української мови”* СИН А Ш , а , ч. Зменш .-пестл. до син 1, 3, 6. Хотіла мати навік розлучити , Дала синашу меду-вина пити (Кост., І, 1967, 111); З міста прибігло незвичайно збуджене , аж мокре хлоп’я – синаш Крихточки ( Ваш , Надія , 1960, 215); – Що ж ти , синашу , сирота , чи так безталанний ? (Свидн., Люборацькі, 1955, 207); Дід якось після сходки на дубках отут за двором при всіх сказав Семенові : – Молодця [ молодець ], Семен ! Бідняк , за бідняків і дбаєш . Молодця , синашу ! ( Головко , І, 1957, 110).