Значення
-
Синапсис — у давньогрецькій риториці: стилістична фігура, при якій кілька речень або частин речення з’єднуються без використання сполучників, що створює ефект динамічності, напруженості або стислого перерахування.
-
Синапсис — у літературознавстві та медієвістиці: короткий виклад, конспект або компендіум більшого твору, зокрема Біблії або житія святого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синапсис, р. синапсису, д. синапсисові, з. синапсис, о. синапсисом, м. синапсисі, к. синапсисе