1. У математиці, зокрема в алгебричній топології та теорії гомологій — властивість або стан бути симпліціальним об’єктом; структура, побудована з симплексів (найпростіших геометричних фігур у багатовимірному просторі), що утворює симпліціальний комплекс.
2. У філософії, зокрема в роботах Жиля Дельоза та Фелікса Гваттарі — концептуальний термін, що позначає принцип простоти, елементарності або незведеності, властивий певним процесам чи структурам у їхній концепції “ризоми”.