Значення
-
Розділ математики, що вивчає властивості симетрії геометричних фігур та об’єктів, закони їхньої трансформації та інваріантності.
-
(у розширеному значенні) Загальна теорія симетрії, що застосовується в різних науках (фізиці, хімії, біології тощо) для опису властивостей симетрії природних явищ і структур.
-
(у мистецтві та архітектурі) Принцип організації форми, композиції, заснований на закономірному, збалансованому розташуванні однакових або подібних елементів відносно осі, площини чи центра.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. симетрики, р. симетрики, д. симетриці, з. симетрику, о. симетрикою, м. симетриці, к. симетрико