1. Розділ математики, що вивчає властивості симетрії геометричних фігур та об’єктів, закони їхньої трансформації та інваріантності.
2. (у розширеному значенні) Загальна теорія симетрії, що застосовується в різних науках (фізиці, хімії, біології тощо) для опису властивостей симетрії природних явищ і структур.
3. (у мистецтві та архітектурі) Принцип організації форми, композиції, заснований на закономірному, збалансованому розташуванні однакових або подібних елементів відносно осі, площини чи центра.