Силаботонізм — фонетичне явище, при якому наголос у слові закріплюється за певним складом (наприклад, за першим, другим або останнім) і є нерухомим для всієї системи відмінювання чи словотвору, що є характерною рисою для деяких мов (наприклад, чеської, угорської).
Силаботонізм — тип наголошування в мові, за якого позиція наголосу в слові визначається відносно меж слова (початку чи кінця) і залежить від кількості складів, на відміну від вільного (змінного) наголосу.