сигнальник

[sɪɦnɑlʲnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

Військовослужбовець, який відповідає за передачу сигналів (наприклад, прапорцями, світлом, радіозв’язком) для забезпечення зв’язку між підрозділами, кораблями або військовими об’єктами.
Пристрій або механізм, призначений для подачі сигналів, попередження або сповіщення (наприклад, звуковий або світловий сигнальник на залізничному транспорті, сигнальник тиску в котлі).
Рослина, яка своїм станом (наприклад, зміною положення листя, квіток) сигналізує про певні явища в навколишньому середовищі (використовується переважно в науковій літературі).

Граматичні форми:

н. сигнальник, р. сигнальника, д. сигнальникові, з. сигнальника, о. сигнальником, м. сигнальникові, к. сигнальнику